В Киеве уничтожен идол Перуна
Идол Перуна спилили в ночь с 31.10 на 01.11. Деревянное изваяние было установлено в 2009 году в центре Киева на Старокиевской горе, неподалеку от Исторического музея – на месте, где когда-то располагалось Славянское капище.
В дохристианские времена повелитель грома и молний Перун широко почитался. Ему покланялись, делали изваяния. Для некоторых киевлян божество остается священным и сегодня. Столичные родноверы за свой счет установили статую Перуна и объявили ее местом паломничества. Но простояла она не долго.
В ночь с 31 октября на 1 ноября изваяние исчезло. От пятиметровой статуи остался один пенек. Очевидно, спилили идола бензопилой. А вот кому это понадобилось – неизвестно.
- Кто-то уничтожает символы другого мировозррения без каких-либо объяснений. Для нас эта статуя была символом предков, символом победы сил добра над силами зла, - поделился с "КП" руководитель Информационного центра "Сварог" объединения родноверов Александр Ваврик.
Киевляне, которые почитали Перуна и устраивали у его памятника обряды, уверяют, что помешал идол священникам православного храма, расположенного неподалеку.
- Нам неоднократно поступали жалобы и угрозы. Не угодил идол священникам. Они его и спилили, - уверен Александр Ваврик.
Это не первая поверженная статуя Перуна в Киеве. За две недели до Хэллоуина на углу ул. Владимирской и Десятинной неизвестные спилили еще одно изваяние, изображающее как Перун поражает молнией змея Велеса. Родноверы уверяют, что это зафиксировали камеры видеонаблюдения. Сейчас видео находится в милиции.
По Конституции за нарушение свободы вероисповедания предусмотрено до 5 лет заключения. Однако в милиции еще не решили, будут ли возбуждать уголовное дело.
- Правоохранители написали письмо в Министерство культуры, чтобы выяснить, представлял ли этот памятник какую-то ценность. Когда будет известен ответ, тогда будет установлено, на чьем балансе он находился, какие нанесены убытки, - поделился с "КП" руководитель пресс-службы МВД Киева Игорь Михалко.
Как отметили в милиции, правоохранители выезжали на место происшествия и опросили свидетелей. Однако кто мог повергнуть божество – не говорят, пока не установят, был ли состав преступления.
В Историческом музее, на территории которого располагался Перун, уверяют, что ничего не слышали о случившемся и даже не проявляют к событию особого интереса.
"По моему никто там никого не срубил, как стоял так и стоит", - заявили нам в приемной.
В Десятинном монастыре на ул. Владимирской, расположенном неподалеку все обвинения родноверов отвергают.
- Этот столб находился на одной территории с нашим приходом, нашим поклонным крестом, - рассказал "КП" священнослужитель монастыря, который отказался представиться. – Мы его отремонтировали, у нас есть свои прихожане. Скорое всего, наговаривают на нас из чувства зависти. А кому понадобилось его спилить? В рядах староверов есть много так называемых религиозных ультрас, исповедующих религиозный монархизм. Возможно, в их среде произошел разлад и спилил его кто-то из своих же.
Сейчас на месте, где когда-то возвышалась статуя старославянского божества, остался лишь пенек. К нему кто-то уже принес цветы и… конфеты.
по материалам http://kp.ua/daily/051112/364725/
===================================
В связи с этим событием опубликовано следующее заявление Объединения родноверов Украины:
ОФІЦІЙНА ЗАЯВА РЕЛІГІЙНОГО ЦЕНТРУ ОБ’ЄДНАННЯ РЕЛІГІЙНИХ ГРОМАД РІДНОВІРІВ УКРАЇНИ (ОРУ)
з приводу наруги над Святинею Перуна у Києві
Повідомляємо, що 1 листопада 2012 року в м. Києві на Старокиївській горі вчинено наругу над культовим центром української Рідної віри: невідомими зловмисниками (вірогідно, вночі) спиляно дерев’яну статую Бога Перуна, що є витвором сакрального мистецтва та відомою святинею не тільки в Україні, а й далеко за її межами.
Як відомо, Старокиївська гора з часу здобуття Незалежності України є постійним місцем паломництва сповідників Рідної віри Русі-України та багатьох слов’янських рідновірських громад (Польщі, Словенії, Сербії, Хорватії, Болгарії, Росії, Білорусі, США, Канади та ін., наприклад, велике паломництво 2010 року — Родове Слов’янське Віче). Ці факти вже увійшли в культурну історію України й світу. Київський Рідновірський центр вже завоював собі право вважатися одним із центральних осередків духовної культури рідновірів, він виховує людей у пошані до Предків і рідної Природи, сприяє розвитку міжнародного туризму та створенню позитивного образу України в світі.
Як видно з характеру та розмаху здійсненого дикунського акту, ці дії були вчинені організованою групою осіб не лише з використанням техніки (бензопили, вантажівки), а й з використанням значної робочої сили (вага статуї при її встановленні вимагала зусиль 15–20 чоловіків, щоб її підняти).
Звертаємо Вашу увагу на те, що випадки руйнування рідновірських святинь в Україні стали систематичними. А неодноразові звернення рідновірів до правоохоронних органів, на жаль, досі були безрезультатними — винуватці жодного разу не були притягнуті до відповідальності за розпалювання міжрелігійної ворожнечі та завдану матеріальну, моральну та фізичну шкоду.
Така байдужість державних установ до порушення прав і свобод рідновірів України стає дедалі очевиднішою. Відсутність правдивої інформації про життя однієї з найдавніших релігійних конфесій України свідчить про упередженість держави щодо власної автохтонної духовної культури, обмеження наших конституційних прав. Нещодавно Всеукраїнська Рада Церков і Релігійних Організацій офіційно відмовила Релігійному центру Об’єднання релігійних громад рідновірів України у вступі до цієї організації (підстава не вказана), отже, маємо ще один факт порушення Конституції України.
Як правило, розпалювання міжконфесійної та міжетнічної ворожнечі щодо рідновірів поширюється через християнських пастирів, які умисно створюють «негативний образ язичників» серед своїх вірян, а то й відверто нацьковують їх на рідновірів. У відповідь на численні заяви ОРУ щодо зловмисного псування капищ і культових статуй ми переважно отримуємо відповіді, що нібито «відсутній склад злочину». Як відомо, подібна безкарність відверто злочинних вчинків часто призводять до справедливого обурення рідновірів та до загострення протистоянь у суспільстві.
Сьогодні Релігійний центр ОРУ надсилає Заяви про останню наругу над Святинею Перуна: Президенту України Януковичу В. Ф., Голові Верховної Ради України Литвину В. М., Міністру внутрішніх справ України Захарченку В. Ю., голові Служби безпеки України Калініну І. О., голові Міністерства культури України Кулиняку М. А. та іншим високопосадовцям в надії на відповідне реагування та притягнення до відповідальності осіб, причетних до порушення Конституції України, прав і свобод громадян України за етнічною та релігійною ознакою, а також відшкодування завданих матеріальних та моральних збитків.
2 листопада 2012 року
Голова Об’єднання рідновірів України,
Галина ЛОЗКО
источник: http://oru.org.ua/index.php/component/content/article/304-ofitsijna-zayava-holovy-oru.html
======================================
П.С. С своей стороны, хоть болтать - не мешки ворочать, хотел бы сказать следующее...
Мне кажется, что сохранить идола в таких условиях возможности не было. На стороне виновников уничтожения - время. Никто не сможет просто так ГОДАМИ сидеть и охранять что-либо, если у него нет высочайшей мотивации для этого. У всех есть дом, семья, работа и т.д. Звучит красиво, а на практике всё упирается в банальный человеческий фактор. Это не упрёк, не камень в чей-то огород, а просто факт.
На руку уничтожителям также сыграло то, что никто не озаботился фактом придания идолу официального статуса религиозного объекта. Хотя есть сомнение, что такой статус в данном случае было бы вообще реально получить.
В общем по ситуации напрашивается один простой вывод: создание родноверческих обрядовых мест в городском общественном месте - преждевременное и непозволительное дело. Непозволительное - потому, что неизбежное уничтожение идолов крайне негативно влияет как на самих родноверов, деморализуя их, так и на общественное мнение о них - об их статусе, возможностях, мотивации и организованности.
Так что в настоящий момент целесообразно устанавливать идолов только на частной территории, где постоянно проживают хозяева (род или община). Это позволит защитить их законным путём. Вариант установки в малопосещаемых и недоступных для транспорта дебрях также не годится, потому что рано или поздно доберутся и туда, а "что один человек сделал, другой завсегда разобрать сможет". (с)
А без опаски ставить капища в общественных местах можно будет только тогда, когда появится нормальное, непредвзятое отношение к родноверию со стороны государства и соответствующее общественное мнение. Но это светлое время, боюсь наступит уже не при нашей жизни.
de Heathen
